Раткрохан, розташований у графстві Роскоммон, Ірландія, є одним із найбільш значних археологічних і міфологічних комплексів країни. Цей широкий ландшафт, відомий як Круахан Ай, вважається стародавньою столицею провінції Коннахт і місцем коронації її королів. Пов’язаний з кельтськими легендами, зокрема з королевою Мейв та епосом «Викрадення бика з Куальнге», Раткрохан поєднує в собі археологічні пам’ятники, такі як кургани, кільцеві форти та печери, з багатою міфологічною спадщиною. Розташований у родючій рівнині Роскоммона, комплекс охоплює близько шести квадратних кілометрів і включає понад 240 археологічних об’єктів. Ця стаття розповість про історію, архітектуру, культурне значення і сучасний стан Раткрохана, підкреслюючи його унікальну роль в ірландській історії та міфології.
Історичний контекст
Раткрохан виник в епоху бронзового та залізного віків, з основними спорудами, датованими приблизно 1000 роком до н. – 500 роком н.е. Його історія охоплює кілька ключових періодів ірландського минулого: від доісторичних ритуальних центрів до кельтських королівських резиденцій та ранньохристиянської доби. Назва “Круахан” походить від ірландського “Cruachán”, що може означати “горбисте місце” або “місце зборів”, відображаючи його географію та функцію.
У дохристиянський період Раткрохан був політичним та церемоніальним центром Коннахта, однією з п’яти провінцій стародавньої Ірландії. Згідно з міфами, тут знаходилася резиденція королів Коннахта, включаючи легендарну королеву Мейв, постать із циклу уладських сказань. Археологічні дані підтверджують, що Раткрохан був великим осередком влади, де проводилися коронації, збори та ритуали. Його порівнюють з іншими королівськими комплексами Ірландії, такими як Хілл-оф-Тара у графстві Міт чи Навах у графстві Арма.
З приходом християнства V столітті Раткрохан втратив частину свого політичного значення, але зберіг сакральний статус. У ранньохристиянський період тут було засновано церкви, а деякі кургани використовувалися для поховань. У середньовіччі регіон залишався важливим завдяки клану О’Коннор, правителям Коннахта, чия фортеця була неподалік. До XVI століття, після норманського завоювання та Реформації, Раткрохан занепав, але його міфи продовжували жити в ірландському фольклорі.
У XIX–XX століттях Раткрохан привернув увагу археологів, а 1990-х роках почалися систематичні дослідження, які виявили його масштаб. Сьогодні комплекс знаходиться під охороною Управління громадських робіт Ірландії (OPW) та є кандидатом на включення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Його міфологічний зв’язок із королевою Мейв та епосом робить Раткрохан важливим елементом ірландської ідентичності.
Археологія та архітектура
Раткрохан – це великий археологічний ландшафт, що включає кургани, кільцеві форти, камені, печери і ритуальні дороги. Комплекс охоплює горбисту рівнину навколо села Тулськ, із ключовими пам’ятками, зосередженими в радіусі кількох кілометрів. Основні об’єкти:
Головний курган Раткрохана
Центральний курган, діаметром близько 90 метрів і висотою 6 метрів, є найбільшою спорудою комплексу. Побудований у залізному віці (близько 500 року е.), він, мабуть, служив церемоніальним центром чи місцем коронації. Курган оточений ровом і валом, що свідчить про його оборонну чи символічну функцію. Геофізичні дослідження виявили внутрішні структури, можливо, дерев’яні чи кам’яні, але розкопки обмежені, щоб зберегти пам’ятник.
Кільцеві форти
Раткрохан включає десятки кільцевих фортів, відомих як рат (від ірландського rath – зміцнення). Ці земляні споруди, діаметром від 20 до 100 метрів, оточені ровами та валами. Деякі, як Ратнадріва, мають подвійні або потрійні вали, що вказує на їхній статус. Форти використовувалися як житла еліти, ритуальні майданчики чи оборонні укріплення. Ратнадріва, розташований на північний схід від головного кургану, вважається одним із найбільших в Ірландії.
Печера Оуна (Oweynagat)
Печера Оуна, відома як “Брама в пекло” або “Печера кішок”, – одна з найбільш інтригуючих особливостей Раткрохана. Ця природна вапнякова печера, довжиною близько 37 метрів, має штучний вхід, що датується залізним віком. У кельтській міфології вона вважалася порталом у потойбіччя, пов’язаним з богинею Морріган і святом Самайн (1 листопада). Археологічні знахідки, включаючи кістки тварин та кераміку, підтверджують її ритуальне використання. Напис на вході, датований IV століттям, містить огамічний лист, що робить печеру унікальною.
Високі хрести та церкви
Раткрохан включає ранньохристиянські пам’ятники, такі як церква Релек-на-Рі і кілька високих хрестів. синкретизм християнства та кельтських традицій.
Стоячі камені та ритуальні дороги
Комплекс включає кілька стоячих каменів, таких як Камінь Мілій, який, за легендою, відзначав місце поховання воїнів. Ритуальні дороги, або tochars, з’єднували кургани і форти, утворюючи церемоніальний ландшафт. Ці дороги, які нині частково зруйновані, були вимощені каменем і використовувалися для процесій.
Архітектура Раткрохана відбиває складну соціальну організацію. Будівництво курганів та фортів вимагало мобілізації сотень людей, що вказує на наявність сильної влади. Використання місцевих матеріалів, таких як вапняк та дерновий ґрунт, демонструє адаптацію до навколишнього середовища. Геофізичні дослідження виявили приховані структури, включно з можливими дерев’яними колами, що підтверджує масштаб комплексу.
Археологічні знахідки
Розкопки в Раткрохані, розпочаті в 1990-х роках під керівництвом археолога Джона Уодделла, виявили багатий матеріал. підтверджує її сакральну роль.
Аналіз останків показав, що поховані були дорослими та дітьми, що вказує на використання курганів для колективних поховань. Похоронні дари, включаючи кварцове каміння та бронзові кільця, свідчать про високий статус померлих. Знайдені кістки тварин, особливо корів, натякають на ритуальні жертвопринесення, що перегукується з епосом «Викрадення бика з Куальнге», де худоба символізувала багатство.
Розкопки також виявили сліди бронзового та залізного віків, включаючи осередки та майстерні, що вказує на економічну активність. Радіовуглецевий аналіз датує основні споруди 1000-500 роками до н.е., хоча деякі кургани можуть бути старшими. Дослідження продовжуються, особливо з використанням лідара, який виявив нові структури, приховані під ґрунтом.
Культурне та міфологічне значення
Раткрохан займає центральне місце у кельтській міфології, особливо у циклі уладских сказань. Він асоціюється з королевою Мейв, могутньою правителькою Коннахта, яка в епосі «Викрадення бика з Куальнге» веде війну за легендарного бика Донна Куальнге. Мейв, можливо, ґрунтується на реальній історичній постаті або божестві, пов’язаному з родючістю та суверенітетом. Її палац, згідно з легендами, знаходився на головному кургані Раткрохана, а печера Оуна вважалася місцем її зв’язку з потойбічним світом.
Печера Оуна грає особливу роль міфології. Вона пов’язана з Самайном, кельтським святом, коли межі між світами стоншувалися. Легенди розповідають про надприродні істоти, такі як кішки або демони, що виходять з печери, що зробило її «Брамою в пекло». Ці історії відображають дохристиянські вірування про потойбічне життя і культ предків.
Раткрохан також згадується в середньовічних текстах, таких як “Книга Лейнстера”, де описується як місце коронації королів та проведення фестивалів. У кельтській традиції такі місця, як Раткрохан і Тара, вважалися «пупами землі», де поєднувалися духовний та земний світи. Високі хрести та церкви комплексу показують, як християнство адаптувало ці язичницькі простори, зберігши їхню сакральність.
У сучасній Ірландії Раткрохан залишається символом Коннахта та його незалежного духу. Міфи про Мейв надихають феміністські інтерпретації, наголошуючи на її образі сильної жінки-войовниці. Комплекс також приваблює неоязичників, які проводять ритуали біля печери Оуна під час Самайну.
Географічний та екологічний контекст
Раткрохан розташований у родючій рівнині Роскоммона, за 5 км від села Тулськ і за 20 км від міста Роскоммон. Ландшафт сформований вапняковими пагорбами, створеними близько 350 мільйонів років тому, і покритий луками, ідеальними для землеробства та скотарства. Річка Шаннон, що протікає за 30 км на схід, забезпечувала транспортні шляхи, а місцеві джерела, такі як священний колодязь Тобар Круахан, мали ритуальне значення.
Клімат регіону, пом’якшений Гольфстрімом, підтримував багату екосистему, включаючи ліси та пасовища, які забезпечували деревину, їжу та вовну. Археологічні дані, такі як кістки корів та овець, підтверджують, що скотарство було основою економіки. Родючість рівнини пояснює вибір Раткрохана як центру влади, здатного підтримувати велике населення.
Найближчі пагорби, такі як Слів-Карберрі, та річка Гауна додають драматизму краєвиду. Комплекс інтегрований у цей ландшафт, з курганами та фортами, розташованими на пагорбах, що забезпечувало видимість та захист. Ця гармонія природи та архітектури робить Раткрохан унікальним.
Збереження та дослідження
Археологічні дослідження Раткрохана розпочалися у ХІХ столітті, але систематичні розкопки стартували у 1990-х роках. Проект «Cruachan Aí» під керівництвом Джона Уодделла використав геофізику та лідер, виявивши сотні прихованих структур. Розкопки зосередилися на печері Оуна та менших курганах, щоб мінімізувати збитки головним пам’ятникам. Знахідки зберігаються у Національному музеї Ірландії та музеї Роскоммона.
Раткрохан знаходиться під охороною OPW, але стикається з викликами, пов’язаними з ерозією та сільськогосподарською діяльністю. Пасовища, які використовуються фермерами, загрожують підземним структурам, а дощі (середньорічні опади — близько 1000 мм) руйнують земляні вали. Реставраційні роботи зміцнили печеру Оуна та стежки, щоб захистити пам’ятники від туристів.
Відвідування Раткрохана
Раткрохан відкритий для відвідування цілий рік, з центром відвідування в Тулську, що працює з березня по жовтень (10:00–17:00). Вхідний квиток коштує близько 6 євро, включаючи екскурсію. Центр пропонує виставки про міфологію, археологію та історію Коннахта, а також інтерактивні дисплеї про Мейв. Екскурсії, що тривають 1–1,5 години, охоплюють головний курган, печеру Оуна та Ратнадріву.
Комплекс знаходиться за 50 км від Голуея і за 140 км від Дубліна, до нього можна дістатися трасою N5. Паркування доступне біля центру, а пішохідні стежки ведуть до основних пам’яток. Відвідування печери Оуна вимагає обережності через вузький вхід та вологу поверхню. Найкращий час для візиту — весна чи осінь, коли краєвид особливо мальовничий, а туристів менше.
У Тулську та Роскоммоні є паби та гостьові будинки, що пропонують ірландську кухню та музику. Відвідувачі можуть поєднати візит до озера Лох-Кі або замку Стов (20 км). Погода в Роскоммоні мінлива, тому рекомендується взяти дощовик та зручне взуття.
Сучасне значення
Раткрохан залишається символом Коннахта та його міфологічного минулого. Його зв’язок з Мейв та уладським циклом надихає літературу, театр та мистецтво. Комплекс приваблює туристів, археологів та неоязичників, особливо під час Самайну, коли печера Оуна стає центром ритуалів. Образ Мейв використовується у феміністських та культурних проектах, підкреслюючи силу жіночих постатей в ірландській історії.
У науковому співтоваристві Раткрохан викликає інтерес як приклад королівського комплексу, який можна порівняти з Тарою. Дослідження продовжуються, особливо в галузі ритуального ландшафту та зв’язків з іншими пам’ятниками. Комплекс також грає роль місцевій економіці, підтримуючи туризм у Роскоммоні.
Порівняння з іншими комплексами
Раткрохан часто порівнюють з Хілл-оф-Тара і Навахом. Як і Тара, він був королівським центром, але його міфологічний зв’язок з Мейв робить його унікальним. Мегалітичні комплекси.
Висновок
Раткрохан – це не просто археологічна пам’ятка, а міфічне серце Коннахта, де історія та легенди переплітаються. Його кургани, форти та печера Оуна розповідають про королів, богів і ритуалів, які формували Ірландію. Розташований у родючій рівнині Роскоммона, Раткрохан продовжує надихати, поєднуючи минуле з сьогоденням. Відвідування цього місця — це подорож у світ кельтських міфів та стародавньої влади, де кожен пагорб зберігає відлуння тисячоліть.
