Меморіал Лінкольна, розташований в Національній алеї Вашингтона, округ Колумбія, є одним із найбільш значних і відвідуваних пам’яток у Сполучених Штатах. Цей величний меморіал, зведений на честь 16 президента США Авраама Лінкольна, символізує ідеали свободи, рівності та єдності нації. Його архітектурна простота і глибокий символізм роблять його не лише місцем пам’яті, а й центром суспільного та культурного життя Америки. У цій статті ми докладно розглянемо історію створення меморіалу, його архітектурні особливості, історичне та культурне значення, а також його роль у сучасній Америці.
Історичний контекст
Авраам Лінкольн та його спадщина
Авраам Лінкольн (1809-1865) займає особливе місце в історії США. Його президентство (1861-1865) припало на один із найскладніших періодів в історії країни – Громадянську війну (1861-1865), яка погрожувала розколоти Сполучені Штати. Лінкольн, відомий як «Великий визволитель», відіграв ключову роль у збереженні Союзу та прийнятті Прокламації про звільнення (1863), яка започаткувала процес скасування рабства. Його відданість рівності та демократичним принципам зробила його національним героєм.
Після вбивства Лінкольна в 1865 році в театрі Форда суспільний інтерес до увічнення його пам’яті став очевидним. Лінкольн став символом боротьби за свободу та єдність, і ідея створення меморіалу на його честь почала формуватися невдовзі після його смерті.
Ідея створення меморіалу
Перші пропозиції щодо будівництва меморіалу Лінкольну з’явилися вже в 1867 році, коли було створено Комітет з меморіалу Лінкольна. Однак через фінансові труднощі та політичні розбіжності проект просувався повільно. Лише на початку XX століття, у 1911 році, Конгрес США офіційно схвалив будівництво меморіалу, виділивши кошти та обравши місце у Національній алеї. Цей вибір був символічним, оскільки меморіал мав стати частиною грандіозного плану міського планування Вашингтона, розробленого П’єром Шарлем Л’Анфаном.
Проектування та архітектура
Вибір проекту
У 1913 році було оголошено конкурс на проект меморіалу. Переможцем став архітектор Генрі Бекон, дизайн якого був натхненний класичною грецькою архітектурою, зокрема Партеноном в Афінах. Бекон вважав, що меморіал повинен відображати велич і скромність Лінкольна, а також наголошувати на його ролі у збереженні демократії. Його проект був будівлею в стилі доричного храму, з масивними колонами і центральною статуєю Лінкольна.
Архітектурні особливості
Меморіал Лінкольна є прямокутною будівлею, виконаною у вигляді грецького храму, з 36 доричними колонами, що оточують його по периметру. Число колон символічне: воно відповідає кількості штатів, що входили до Союзу на момент смерті Лінкольна. Будівля збудована з мармуру з Індіани та граніту з Колорадо, що надає йому величного та довговічного вигляду.
У центрі меморіалу розташована знаменита статуя Авраама Лінкольна, створена скульптором Даніелем Честером Френчем. Статуя висотою 5,8 метра (включаючи п’єдестал) зображує Лінкольна, який сидить у задумливій позі. Його обличчя виражає спокій і рішучість, а руки на підлокітниках крісла, прикрашеного фасціями — символами влади та єдності. Статую виконано з 28 блоків мармуру, здобутого в Джорджії, і ретельно зібрано, щоб створити враження монолітності.
Над статуєю вигравірувано напис: «У цьому храмі, як і в серцях людей, для яких він врятував Союз, пам’ять Авраама Лінкольна зберігається вічно». Цей напис підкреслює зв’язок між меморіалом та національною пам’яттю.
Усередині меморіалу також два великі настінні написи: текст Геттисбергской промови Лінкольна (1863) та її другий інавгураційної промови (1865). Ці тексти, висічені на стінах, відображають ключові моменти його президентства та його філософію рівності та примирення.
З боків центральної зали розташовані дві фрески, створені художником Жюлем Гереном. Вони символізують принципи свободи та єдності, які Лінкольн відстоював упродовж свого життя.
Місце у Національній алеї
Меморіал Лінкольна розташований на західному кінці Національної алеї, навпроти Монументу Вашингтона та Капітолію. Його розташування було ретельно продумано, щоб підкреслити зв’язок між Лінкольном, який зберіг Союз, і Вашингтоном, який заснував націю. Поруч з меморіалом знаходиться знаменитий басейн, що відбиває, який створює ефектний візуальний коридор, що з’єднує меморіал з іншими ключовими пам’ятками столиці.
Будівництво меморіалу
Етапи будівництва
Будівництво меморіалу почалося 1914 року і тривало до 1922 року. Церемонія закладки першого каменю відбулася 12 лютого 1914 року, у день народження Лінкольна, що надало події особливої символічної значущості. Роботи велися під керівництвом Генрі Бекона, який ретельно стежив за якістю матеріалів та точністю виконання.
Будівництво зіткнулося з низкою технічних труднощів, включаючи необхідність зміцнення ґрунту, оскільки меморіал був побудований на осушеній болотистій місцевості. Однак завдяки інженерним рішенням фундамент був укріплений, і будівля набула необхідної стійкості.
Відкриття меморіалу
Офіційне відкриття Меморіалу Лінкольна відбулося 30 травня 1922 року, у День пам’яті. Церемонія залучила тисячі людей, включаючи президента Уоррена Гардінга та Роберта Тодда Лінкольна, сина Авраама Лінкольна. Відкриття стало національною подією, що наголосила на важливості меморіалу як символу примирення після Громадянської війни.
Культурне та історичне значення
Символізм меморіалу
Меморіал Лінкольна – це не просто пам’ятник одній людині, а й втілення ідеалів, за які боровся Лінкольн. Його архітектура та розташування підкреслюють зв’язок між демократією, рівністю та національною єдністю. Доричні колони, що нагадують про класичні ідеали, символізують стабільність і вічність, а статуя Лінкольна передає його людяність і рішучість.
Меморіал став місцем, де американці та гості країни розмірковують про цінності свободи та справедливості. Геттісберзька мова, висічена на стіні, з її знаменитими словами про «правління народу, з народу і для народу», продовжує надихати покоління.
Роль у русі за громадянські права
Меморіал Лінкольна став важливим місцем для руху за громадянські права у XX столітті. Найвідомішою подією, пов’язаною з меморіалом, є Марш на Вашингтон у 1963 році, коли Мартін Лютер Кінг-молодший виголосив свою знамениту промову “У мене є мрія” на сходах меморіалу. Ця подія, що зібрала понад 250 тисяч людей, стала поворотним моментом у боротьбі за рівність і підкреслила зв’язок між спадщиною Лінкольна та боротьбою за права афроамериканців.
Меморіал також був місцем інших значних протестів та мітингів, включаючи демонстрації проти війни у В’єтнамі та права жінок. Його щаблі стали платформою для вираження суспільних сподівань і прагнення справедливості.
Сучасне значення та використання
Туристична пам’ятка
Сьогодні Меморіал Лінкольна є однією з найбільш відвідуваних визначних пам’яток Вашингтона. Щорічно мільйони туристів приходять, щоб побачити статую Лінкольна, прочитати його промови та насолодитися видом на Національну алею. Меморіал відкритий для відвідування цілодобово, що робить його доступним всім бажаючих.
Відбиваючий басейн, розташований перед меморіалом, додає візуальної краси і часто використовується у фотографії та кінематографі. Вночі меморіал підсвічується, створюючи драматичний та величний вигляд.
Технічне обслуговування
Меморіал знаходиться під управлінням Національної паркової служби, яка стежить за його збереженням. За десятиліття існування меморіал неодноразово зазнавав реставрації, щоб усунути пошкодження від часу та погодних умов. У 2011 році меморіал отримав незначні пошкодження внаслідок землетрусу у Віргінії, що вимагало проведення ремонтних робіт.
Роль у масовій культурі
Меморіал Лінкольна часто з’являється у масовій культурі, включаючи фільми, телешоу та книги. Його образ став символом американської демократії та боротьби за справедливість. Наприклад, у фільмі «Форрест Гамп» меморіал є тлом для сцени, де герой зустрічається з учасниками антивоєнного мітингу. Меморіал також з’являється у політичних трилерах та історичних драмах, наголошуючи на його зв’язку з американською ідентичністю.
Цікаві факти
-
Символіка колон : 36 колон меморіалу представляють штати Союзу на момент смерті Лінкольна, а 48 вінків над колонами символізують штати, що існували на момент відкриття меморіалу.
-
Приховані елементи : Під меморіалом знаходиться підземне приміщення, відоме як “Under the Lincoln Memorial”, яке містить сталактити та сталгміти, що утворилися через просочування води.
-
Світло і тінь : Статуя Лінкольна спроектована так, щоб ранкове сонце висвітлювало його обличчя, символізуючи надію та новий початок.
-
Місце інавгурацій : Меморіал часто використовується як тло для інавгураційних заходів та національних свят.
Висновок
Меморіал Лінкольна – це більше, ніж архітектурна споруда. Це місце, де переплітаються історія, культура та ідеали американської нації. Його класичний дизайн, натхненний античною архітектурою, і потужний символізм роблять його одним із найзначніших пам’яток у світі. Меморіал не тільки увічнює пам’ять Авраама Лінкольна, а й служить нагадуванням про цінності, за які він боровся: свободу, рівність та єдність.
Сьогодні Меморіал Лінкольна продовжує залучати мільйони відвідувачів, надихати активістів та служити символом надії. Його щаблі, на яких звучали слова Мартіна Лютера Кінга, та його стіни, що зберігають промови Лінкольна, залишаються свідченням боротьби за справедливість та прогрес. У серці Національної алеї меморіал продовжує поєднувати людей, нагадуючи про те, що ідеали демократії та свободи залишаються актуальними й сьогодні.
