Острів Сент-Джонс (St John’s Island), також відомий як Пулау Сакіджанг Бендера (Pulau Sakijang Bendera), – один із Південних островів Сінгапуру, розташований приблизно за 6,5 км на південь від головного острова за адресою 12 St. John’s Island, Singapore 098600. Цей невеликий острів площею близько 40,5 гектарів є популярним місцем для відпочинку, пропонуючи відокремлені пляжі, мальовничі лагуни, пішохідні стежки та багату природну спадщину. Сент-Джонс, який керує Національною парковою службою Сінгапуру (NParks) і Сінгапурським земельним управлінням (SLA), приваблює тих, хто шукає спокійний відпочинок далеко від міської суєти, поєднуючи природну красу з історичним значенням.
Острів відомий своєю багатою історією, починаючи з його використання як карантинна станція в XIX столітті і закінчуючи перетворенням на курортний район у XX столітті. Сьогодні Сент-Джонс – це місце для сімейних пікніків, плавання, сноркелінгу та знайомства з флорою та фауною, включаючи коралові рифи та морських мешканців. Його відокремленість і відсутність комерційної забудови роблять острів ідеальним для тих, хто хоче насолодитися природою і відчути дух старого Сінгапуру, що зберігся далеко від хмарочосів.
Історичний контекст
Ранні роки та роль Раффлза
Історія острова Сент-Джонс сягає корінням на початок XIX століття, коли сер Томас Стемфорд Раффлз, засновник сучасного Сінгапуру, використовував його як проміжну стоянку для кораблів в 1819 перед висадкою на головному острові. Спочатку острів носив малайську назву Пулау Сакіджанг Бендера, що перекладається як “Острів прапора” або “Острів переднього прапора”, що, можливо, пов’язане з його стратегічним становищем у Сінгапурській протоці. Раффлз перейменував острів на Сент-Джонс, що стало частиною його зусиль щодо створення британської присутності в регіоні.
У ХІХ столітті Сент-Джонс став важливим пунктом для британської колоніальної адміністрації. Його розташування поблизу основних морських шляхів робило острів зручним контролю над судами, які прибувають у Сінгапур. Проте найбільшу роль острів зіграв як карантинна станція.
Карантинна станція та імміграція
Наприкінці XIX століття, зі зростанням імміграції в Сінгапур, особливо з Китаю та Індії, Сент-Джонс був перетворений на карантинний центр для запобігання поширенню інфекційних захворювань, таких як холера та проказа. До 1930 острів став найбільшим карантинним центром в Азії, обслуговуючи іммігрантів з Азії та паломників, що поверталися з Мекки. Карантинні бараки, збудовані на острові, могли вміщати тисячі осіб, а медичні перевірки були обов’язковими для всіх, хто прибув. Ця функція острова тривала до середини ХХ століття, коли масова імміграція скоротилася.
Під час Другої світової війни (1942-1945) Сінгапур був окупований Японією, і Сент-Джонс використовувався як місце для утримання військовополонених. Після війни острів повернувся до своєї карантинної функції, а у 1950-х роках на ньому розміщували центри для реабілітації наркозалежних та утримання порушників імміграційного законодавства.
Перетворення на курортний район
У 1975 році, після закінчення карантинних функцій, Сент-Джонс був офіційно перетворений на курортний район. Уряд Сінгапуру, прагнучи розвивати туризм та зони відпочинку, почав упорядковувати острів, додавши пішохідні стежки, зони для пікніків та футбольне поле. NParks та SLA провели роботи з озеленення, висадивши тропічні дерева та зберігши природну екосистему. Сьогодні острів залишається популярним місцем для місцевих жителів та туристів, хоча він менш комерціалізований, ніж острів Сентоза, що надає йому особливої чарівності.
Структура та особливості острова
Острів Сент-Джонс невеликий, але добре організований для відпочинку та дослідження. Його інфраструктура включає пляжі, лагуни, пішохідні стежки та базові зручності, такі як туалети та зони для пікніків. Острів з’єднаний дамбою з сусіднім островом Лазарус, що дозволяє відвідувачам досліджувати обидва острови за одну подорож.
Пляжі та лагуни
Сент-Джонс славиться своїми мальовничими пляжами з білим піском і кришталево чистою водою. Основний пляж, розташований на північній стороні острова, оточений лагуною, захищеною від сильних течій, що робить її безпечною для купання навіть для дітей. Пляжі облямовані високими пальмами та казуаринами, що створюють тінь та затишну атмосферу. Плавне зниження дна робить пляжі ідеальними для сімейного відпочинку, а відсутність хвиль забезпечує комфортне плавання.
Лагуни острова також популярні серед любителів сноркелінгу. Коралові рифи, що оточують Сент-Джонс, є домом для морських мешканців, таких як риби-клоуни, морські їжаки та голотурії. Хоча рифи не такі великі, як на острові Пулау Ханту, вони приваблюють дайверів своєю доступністю та різноманітністю.
Пішохідні стежки та природа
Острів пропонує кілька пішохідних стежок, які проходять через тропічні джунглі та мангрові чагарники. Ці стежки, протяжністю близько 2-3 км, оснащені інформаційними табличками, що розповідають про місцеву флору та фауну. Відвідувачі можуть побачити білобрюхих морських орлів, малайських дронго та інших птахів, а також мавп та варанів, що мешкають у джунглях.
Мангрова затока, розташована на південній стороні острова, є унікальною екосистемою, де дерева ростуть прямо у воді. Цей район захищений NParks, і відвідувачам рекомендується дотримуватись правил, щоб не пошкодити тендітну екосистему. Стежки також ведуть до греблі, що з’єднує Сент-Джонс з островом Лазарус, де можна знайти ще відокремлені пляжі.
Інфраструктура
Острів оснащений базовими зручностями: туалетами, кабінками для перевдягання та зонами для пікніків із навісами. Тут немає ресторанів чи кафе, тому відвідувачам потрібно приносити їжу та воду із собою. Популярні страви для пікніків включають хайнанський курячий рис, лаксу і чилі-краб, які можна купити на материку. Місця для барбекю доступні, але вимагають попереднього бронювання через NParks.
На острові також знаходиться невеликий науково-дослідний центр, що вивчає морські глибини та коралові рифи. Цей центр, керований Національним університетом Сінгапуру, пропонує екскурсії для груп, де відвідувачі можуть дізнатися про морську екологію.
Екологічне значення
Сент-Джонс відіграє важливу роль у збереженні природної спадщини Сінгапуру. Більшість острова є частиною національного парку, де будівництво заборонено, що допомагає зберігати його первозданну природу. Коралові рифи та мангрові зарості підтримують біорізноманіття, включаючи морських мешканців та птахів. NParks проводить регулярні програми з очищення пляжів та моніторингу рифів, щоб захистити екосистему від забруднення та ерозії.
Острів також бере участь в ініціативах з відновлення коралів, подібних до тих, що проводяться на сусідньому острові Пулау Семакау. Ці зусилля включають пересадку коралів та вивчення впливу зміни клімату на морське життя. Відвідувачі можуть дізнатися про ці програми через інформаційні таблички та екскурсії.
Культурне та соціальне значення
Сент-Джонс відбиває мультикультурний дух Сінгапуру, де різні етнічні групи – китайці, малайці, індійці та європейці – співіснують у гармонії. Острів популярний серед місцевих жителів, які приїжджають сюди для пікніків та сімейних заходів. Його самотність робить його ідеальним місцем для відпочинку, а відсутність комерційної забудови зберігає атмосферу «старого Сінгапуру».
Історичне значення острова, пов’язане з карантинною станцією та імміграцією, наголошує на ролі Сінгапуру як плавильного котла культур. Інформаційні таблички, розкидані на острові, розповідають про його минуле, включаючи історії іммігрантів та колоніальну епоху. Ці елементи роблять Сент-Джонс як місцем відпочинку, а й освітнім центром.
Острів також відомий як котячий острів через велику кількість кішок, які живуть на його території. Ці тварини, ймовірно, нащадки тих, що були завезені в карантинні часи, стали частиною місцевого колориту, залучаючи туристів та місцевих жителів, які приносять їм їжу.
Туристична цінність
Сент-Джонс приваблює туристів, які шукають спокійний відпочинок та можливість насолодитися природою. Його відокремлені пляжі та лагуни ідеальні для плавання, сноркелінгу та пікніків, а пішохідні стежки пропонують можливість досліджувати тропічні джунглі. Острів менш популярний, ніж Сентоза, що робить його ідеальним для тих, хто хоче уникнути натовпу.
Відвідування Сент-Джонс часто комбінують з поїздкою на острови Лазарус і Кусу, оскільки пороми Марина Саут Пірс роблять зупинки на всіх трьох островах. Екскурсії, організовані такими компаніями, як Singapore Island Cruise & Ferry Services, включають розповіді про історію та екологію островів.
Оптимальний час для відвідування – сухий сезон з лютого до квітня, коли погода найбільш сприятлива для активного відпочинку. Відвідувачам рекомендується брати сонцезахисний крем, репелент від комах та достатню кількість води, оскільки на острові немає магазинів.
Практична інформація
Острів Сент-Джонс доступний лише на поромі з Маріна Саут Пірс (Marina South Pier). Пороми курсують щодня, з 2 рейсами у будні та 4–5 рейсами у вихідні. Вартість квитка становить 18 сінгапурських доларів для дорослих та 12 доларів для дітей (туди і назад). Квитки можна придбати лише за готівку, а розклад слід уточнювати на сайті Singapore Island Cruise & Ferry Services.
Острів відкритий з 7:00 до 19:00, ночівля можлива лише в орендованих бунгало, які бронюються через NParks. Відвідувачам рекомендується приносити їжу, воду та зручне взуття для прогулянок. Купання дозволено лише у лагуні, а сноркелінг – у зазначених зонах. Туалети та кабінки для перевдягання доступні, але їх кількість обмежена.
Відвідування займає 3-4 години, включаючи прогулянку до острова Лазарус. Під час фестивалю на острові Кусу (жовтень–листопад) пороми можуть бути переповнені, тож краще планувати поїздку у будні. Найближча станція метро — Marina Bay (North-South та Circle Lines), звідки до причалу можна доїхати на таксі за 10–15 сінгапурських доларів.
Висновок
Острів Сент-Джонс — це відокремлений притулок, який пропонує унікальне поєднання природної краси, історичної спадщини та спокійного відпочинку. Його пляжі, лагуни та тропічні стежки створюють ідеальні умови для сімейних пікніків, сноркелінгу та знайомства з екосистемою Сінгапурської протоки. Історичне минуле острова від карантинної станції до курортного району розповідає про роль Сінгапуру як центру імміграції та торгівлі. Сент-Джонс залишається місцем, де можна відчути дух «старого Сінгапуру», насолоджуючись тишею та природою далеко від міської суєти. Будь то прогулянка мангровими чагарниками, плавання в кришталевій лагуні або зустріч з місцевими кішками, острів пропонує незабутній досвід, який підкреслює природне та культурне багатство Сінгапуру.
