Острів Гарніш (ірл. Oileán an Chulinn, англ. Garinish Island або Ilnacullin) — невеликий острів, розташований у затоці Бантрі (Bantry Bay) у графстві Корк, на південному заході Ірландії. Цей мальовничий острів, площею близько 15 гектарів, відомий своїм чудовим садом, який часто називають Італійським садом через його класичний дизайн, натхненний італійським стилем. Гарніш знаходиться всього за кілька сотень метрів від села Гленгарріфф (Glengarriff) і є однією з найпопулярніших пам’яток графства Корк, приваблюючи туристів своїми екзотичними рослинами, архітектурними елементами та приголомшливими видами на затоку та навколишні гори. Острів входить у маршрут «Дикий Атлантичний шлях» (Wild Atlantic Way), який проходить вздовж західного узбережжя Ірландії, і вважається справжньою перлиною регіону. Ця стаття розповість про географію, історію, природні особливості та культурне значення острова Гарніш, підкреслюючи його унікальність у контексті ірландської спадщини.
Географічне положення та природні особливості
Острів Гарніш розташований у затоці Бантрі, у південно-західній частині графства Корк, у провінції Мунстер. Він знаходиться недалеко від села Гленгарріфф, в оточенні спокійних вод затоки, захищених від сильних атлантичних вітрів горами Каха (Caha Mountains) та півостровом Беара (Beara Peninsula). Острів має розміри приблизно 1 км завдовжки і 0,5 км завширшки, а його ландшафт варіюється від пологих зелених галявин до скелястих пагорбів, створюючи ідеальні умови для створення саду.
Клімат Гарніша, як і всього південно-західного узбережжя Ірландії, м’який і вологий завдяки впливу Північно-Атлантичної течії, що є продовженням Гольфстріму. Середня температура коливається від 5 ° C взимку до 20 ° C влітку, а опади часті, особливо в осінньо-зимовий період. Цей клімат сприяє зростанню субтропічних рослин, які характерні інших частин Ірландії. У середньому в Гленгарріффі близько 204 дощових днів на рік, але м’які температури дозволяють садам процвітати навіть за таких умов.
Флора острова – головна його пам’ятка. До 1910 Гарніш був голим скелястим островом, практично позбавленим рослинності. Сьогодні ж він перетворився на справжній ботанічний рай завдяки зусиллям власника острова Аннана Брайса та ландшафтного архітектора Гарольда Пето. Сад рясніє екзотичними рослинами, такими як магнолія вічнозелена (Magnolia grandiflora), магнолія Делавея (Magnolia delavayi), бругмансія (Brugmansia sanguinea) з її яскравими жовто-червоними квітами, а також фуксії, юкки, світи. Карликові чайні дерева форми ‘Kiwi’ та місцева форма чаю ‘Rowland Bryce’ з двоколірними пелюстками додають саду унікальності. Компост із водоростей, зібраних у затоці, використовується для збагачення ґрунту, що дозволяє рослинам процвітати в умовах острова.
Фауна Гарніша менш різноманітна, але води затоки Бантрі багаті на морське життя.
Історичний контекст
Ранній період
Історія Гарніша починається задовго до його знаменитого саду. Назва острова, Oileán an Chulinn, перекладається ірландською як «Острів Святості», що, можливо, вказує на його використання в ранньохристиянський період. Хоча археологічних свідчень про ранні поселення на острові мало, затока Бантрі була важливим торговим та військовим пунктом ще з часів вікінгів. У IX-X століттях норвезькі поселенці використовували затоку як базу для торгових шляхів, що підтверджується історією міста Корк, заснованого вікінгами близько 915 року.
У Середні віки затока Бантрі та її острови перебували під контролем місцевих ірландських кланів, таких як О’Салліван Беара, які домінували на півострові Беара. Гарніш, ймовірно, використовувався як тимчасовий притулок або місце для рибальства, але постійного населення на острові не було через його невелику площу та суворі умови.
XIX століття: Початок трансформації
До початку XX століття Гарніш залишався нічим не примітним скелястим островом. У 1910 році його придбали шотландський бізнесмен і політик Аннан Брайс, який побачив у ньому потенціал для створення унікального саду. Брайс, який успадкував статки від свого батька, Джона Аннана Брайса, був пристрасним колекціонером рослин і мріяв перетворити острів на ботанічний оазис. Він найняв відомого англійського ландшафтного архітектора Гарольда Пето, який спроектував сад в італійському стилі, натхненний класичними садами доби Відродження.
Роботи зі створення саду розпочалися у 1911 році та тривали до 1915 року. Для реалізації проекту на острів було завезено величезну кількість ґрунту, оскільки місцевий ґрунт був надто бідним для вирощування екзотичних рослин. Робочі вручну створювали тераси, прокладали доріжки та будували архітектурні елементи, такі як італійський павільйон, грецький храм та башта з годинником. Незважаючи на складні умови, включаючи часті шторми в Бантрі, проект був успішно завершений, і сад став шедевром ландшафтного дизайну.
XX століття: Спадщина та державне управління
Після смерті Аннана Брайса в 1923 році острів перейшов до його сина, Роланда Брайса, який продовжив доглядати сад. У 1953 році сім’я Брайс передала Гарніш у власність ірландської держави з умовою, що сад буде збережено та відкрито для публіки. З того часу острів знаходиться під управлінням Управління громадських робіт Ірландії (OPW), яке підтримує сади та забезпечує їх доступність для туристів.
У 1996 році сади Гарніша були визнані одним із найкращих прикладів садового мистецтва в Ірландії, а їх унікальний мікроклімат та різноманітність рослин зробили острів об’єктом інтересу для ботаніків та ландшафтних дизайнерів з усього світу. Сьогодні Гарніш є частиною національної спадщини Ірландії та приваблює тисячі відвідувачів щороку.
Культурне значення
Острів Гарніш займає особливе місце у культурному ландшафті Ірландії завдяки своєму саду, який вважається одним із найкращих зразків ландшафтного дизайну в країні. Його італійський стиль, що поєднує формальні елементи, такі як симетричні клумби та архітектурні споруди з природною красою затоки Бантрі, створює унікальну атмосферу, яку часто порівнюють з Едемом.
Сад надихав художників, фотографів та письменників. Його пейзажі, з яскравими квітами магнолій, фуксій та бругмансій, відображені у численних картинах та фотографіях. Острів також пов’язаний з ірландською традицією садівництва, яка процвітала в XIX-XX століттях, коли багаті землевласники створювали екзотичні сади на своїх володіннях. Гарніш виділяється серед них завдяки своєму розташуванню на невеликому острові, що робить його унікальним прикладом гармонії між природою та людською творчістю.
Гарніш також відіграє роль у збереженні гельської культури, оскільки знаходиться поблизу регіону Гелтахт на півострові Беара, де ірландська мова залишається живою. Місцеві легенди та історії, пов’язані із затокою Бантрі, додають острову містичної привабливості. Наприклад, у фольклорі розповідається про святих, які могли відвідувати острів у ранньохристиянський період, що відповідає його назві «Острів Святості».
Туристичні пам’ятки
Острів Гарніш пропонує безліч визначних пам’яток, пов’язаних з його садом та природною красою. Основні з них включають:
-
Італійський сад : Центральна частина острова, спроектована Гарольдом Пето. Сад включає симетричні клумби, фонтани, павільйон в італійському стилі та тераси з видом на затоку Бантрі. Тут ростуть екзотичні рослини, такі як бругмансія та магнолія Делавея.
-
Грецький храм : Невелика споруда, розташована на височини, з якої відкриваються панорамні види на затоку та гори Каха.
-
Башта з годинником : Архітектурний елемент, що додає саду класичного шарму, оточений чагарниками, що квітнуть.
-
Білий пляж : Невелика бухта на острові, де можна побачити тюленів, що відпочивають на скелях.
-
Сад в японському стилі : Менша частина саду, з кам’яними ліхтарями та рослинами, натхненими східною естетикою.
-
Стежки та оглядові майданчики : Пішохідні доріжки, що ведуть через сади та вздовж берегової лінії, пропонують види на затоку, півострів Беара та сусідні острови.
Острів ідеально підходить для спокійного відпочинку, фотографування та вивчення ботаніки. Відвідувачі можуть провести 2–3 години, досліджуючи сади та насолоджуючись видами. Човнові тури навколо затоки Бантрі також дозволяють побачити морську фауну, включаючи тюленів та дельфінів.
Як дістатися та практична інформація
Дістатися до острова Гарніш можна на поромі з села Гленгарриф, розташованого в 3 км від острова. від пристаней у Гленгарріффі, одна з яких, за описами, вважається особливо романтичною завдяки видам на затоку та прилеглий водоспад.
Найближче велике місто — Корк, розташоване за 90 км від Гленгарріффа. До Гленгарріффа можна доїхати автобусом Bus Éireann (маршрут 236) з Корка або Бантрі. Міжнародний аеропорт Корка знаходиться за 85 км, з регулярними рейсами з Дубліна, Лондона та інших європейських міст.
Готельні гостьові будинки і B&B, такі як Glengarriff Park Hotel, пропонують найкращі зручності проживання у Гленгарріффі. На самому острові немає кафе або магазинів, тому відвідувачам рекомендується взяти з собою воду та легке перекушування. Зручне взуття та водонепроникний одяг необхідні, оскільки доріжки можуть бути слизькими після дощу.
Гарніш у контексті графства Корк
Острів Гарніш – частина багатого туристичного регіону графства Корк, найбільшого графства Ірландії з береговою лінією завдовжки 640 км. Поруч знаходиться місто Бантрі, відоме своїм історичним будинком Bantry House та щорічним музичним фестивалем. Півострів Беара пропонує пішохідні маршрути та село Ейріс (Eyeries), відоме своїми яскравими будинками. Замок Блерні, розташований за 80 км, приваблює туристів знаменитим Камнем Блерні, а місто Кінсейл славиться гастрономією та історичними укріпленнями, такими як Чарльз-Форт.
Графство Корк, прозване «бунтівним краєм» через свою роль в ірландській боротьбі за незалежність, пропонує безліч визначних пам’яток, включаючи парк дикої природи Фото (Fota Wildlife Park) та віскікурню Jameson у Мідлтоні. Місто Корк, друге за величиною в Ірландії, з його собором Святого Фінбарра та галереєю Кроуфорд-Арт, є культурним центром регіону.
Висновок
Острів Гарніш — це унікальний куточок Ірландії, де природа та людська творчість злилися у гармонійний союз. Його Італійський сад, створений на колись безплідній скелі, є свідченням амбіцій Аннана Брайса та майстерності Гарольда Пето. Поєднання екзотичних рослин, класичної архітектури та чудових видів на затоку Бантрі робить Гарніш справжнім Едемом на краю Атлантики. Як частина «Дикого Атлантичного шляху», острів приваблює тих, хто шукає красу, спокій та зв’язок із природою. Відвідування Гарніша — це подорож у світ ботанічної пишноти та ірландської спадщини, яка залишає незабутнє враження.
