Острів Акілл (графство Мейо) — Ірландія

Острів Акілл (ірл. Acaill, англ. Achill Island) – найбільший острів біля західного узбережжя Ірландії, розташований у графстві Мейо в провінції Коннахт. З площею близько 148 км² та населенням близько 2345 осіб (за даними перепису 2022 року), Акілл привертає увагу своєю суворою природною красою, багатою історією та унікальною культурою. Сполучений із материком розвідним мостом Майкла Давітта з 1887 року, острів є частиною знаменитого маршруту «Дикий Атлантичний шлях» (Wild Atlantic Way), який проходить вздовж західного узбережжя Ірландії. Акілл славиться своїми піщаними пляжами, високими кліфами, вересовими пустками та традиційною ірландською культурою Гелтахта, де ірландська мова залишається живою. Ця стаття розповість про географію, історію, природні та культурні пам’ятки острова, а також про те, чому він став популярним напрямком для туристів та любителів природи.

Географічне положення та природні особливості

Острів Акілл розташований біля західного узбережжя графства Мейо, в затоці Клю (Clew Bay), яка, за легендою, налічує 365 острівців. Острів має розміри приблизно 22 км завдовжки і 19 км завширшки, що робить його найбільшим островом Ірландії. Він омивається водами Атлантичного океану, а його берегова лінія, протяжністю близько 128 км, рясніє скелястими стрімчаками, бухтами та піщаними пляжами. Акілл з’єднаний з материком через півострів Коррон розвідним мостом Майкла Давітта, який пов’язує село Акілл-Саунд із Полранні.

Ландшафт острова різноманітний: від пологих вересових пусток до крутих скель та гір. Найвища точка – гора Слівмор (Slievemore, 672 м), яка височить над північною частиною острова. Неподалік знаходяться кліфи Кроган (Croaghaun), що досягають 668 м над рівнем моря, що робить їх одними з найвищих морських стрімчаків у Європі. Ці кліфи, розташовані на північному заході острова, пропонують захоплюючі види на Атлантику, особливо у ясну погоду. Пляжі Акілла, такі як Кім (Keem Beach), Кіл (Keel Beach) та Дугорт (Dugort Beach), відомі своєю красою та чистотою, а деякі з них відзначені Блакитним прапором за екологічну чистоту.

Клімат Акілла, як і всієї Ірландії, м’який та вологий завдяки впливу Північно-Атлантичної течії. Опади часті, особливо взимку, але температура рідко опускається нижче за нуль. Літо приносить до 17 години світлового дня, що робить острів ідеальним для піших прогулянок та активного відпочинку. Флора острова включає верес, папороті та мохи, а фауна представлена ​​морськими птахами (кайрами, бакланами), тюленями та дельфінами. Води навколо Акілла традиційно використовувалися для акулячого промислу, що додає острову історичної унікальності.

Історичний контекст

Доісторичний період та рання історія

Історія Акілла сягає корінням у глибоку давнину. Археологічні знахідки свідчать, що острів був заселений ще в період неоліту, близько 4000 років до н. Вважається, що на той час населення острова становило від 500 до 1000 осіб, а його територія була вкрита лісами, які пізніше були вирубані для сільського господарства. Мегалітичні гробниці, кам’яні кола та огамічні камені вказують на присутність ранніх кельтських племен. Однією з ключових археологічних пам’яток є пустельна село Слівмор (Slievemore Deserted Village), занедбана в XIX столітті, але зберегла залишки будинків, побудованих у доісторичному стилі.

У ранньому Середньовіччі Акілл, ймовірно, був частиною чернечих поселень, характерних для західного узбережжя Ірландії. Монастирі служили центрами релігійного та культурного життя, хоча прямих свідчень про такі поселення на Акіллі збереглося мало. У IX-X століттях вікінги робили набіги на регіон, використовуючи затоку Клю як базу для своїх кораблів. Це був період, коли Акілл став частиною торгових та військових маршрутів.

Середньовіччя та англійський вплив

У середні віки Акілл знаходився під контролем місцевих ірландських кланів, таких як О’Маллі, які домінували на західному узбережжі. Знаменита Грейс О’Маллі (Гранья Уайл), «піратська королева» XVI століття, мала зміцнення в цьому регіоні, включаючи замок Карріккілдавнет (Carrickkildavnet Castle) в Акілл-Саунд. Цей замок, збудований у XV столітті, охороняв південний вхід у затоку та служив опорним пунктом для клану О’Маллі. Грейс О’Маллі, відома своїм опором англійської влади, залишила значний слід історії регіону.

З приходом англо-норманів у XII столітті та подальшим посиленням англійського контролю у XVI–XVII століттях Акілл став частиною володінь англійської корони. Однак через свою віддаленість острів зберігав відносну автономію. У цей період місцеві жителі займалися рибальством, сільським господарством та скотарством, що залишається важливою частиною економіки острова і сьогодні.

XIX століття: Великий голод та еміграція

ХІХ століття стало трагічним періодом для Акілла, як і для всієї Ірландії. Великий голод (1845–1849) призвів до масової еміграції та значного скорочення населення. Графство Мейо, включаючи Акілл, постраждало особливо сильно: населення графства скоротилося з 388 887 чоловік у 1841 до 199 166 у 1901 році. На Акіллі багато сіл, такі як Слівмор, були покинуті, а їхні жителі емігрували до Англії, Шотландії та США у пошуках кращого життя. Пустеле село Слівмор, що складається з близько 100 кам’яних будинків, збереглося як нагадування про цей важкий час.

У ХІХ столітті на острові також розвивалася інфраструктура. У 1895 році було відкрито залізничну станцію в Акіл-Саунд, але вона була закрита в 1937 році через низьку рентабельність. В 1887 був побудований міст Майкла Давітта, названий на честь ірландського націоналіста, що значно полегшило доступ до острова.

XX століття та сучасність

У XX столітті Акілл став свідком ключових подій ірландської історії, включаючи Війну за незалежність (1919–1921) та Громадянську війну (1922–1923). Хоча острів не був центром бойових дій, його мешканці підтримували рух за незалежність. У 1965 році сусідній острівець Акіллбег був повністю евакуйований, і його жителі переселилися на Акілл і материк, що стало прикладом занепаду невеликих острівних спільнот.

Сьогодні Акілл є популярним туристичним напрямком, залучаючи мандрівників своїми пейзажами, пляжами та культурною спадщиною. У 2017 році пляж Кім отримав нагороду як один із найкращих пляжів Ірландії, що зміцнило репутацію острова як туристичного центру.

Культурне значення

Акілл – важлива частина Гелтахта, регіону, де ірландська мова залишається живою у повсякденному житті. Близько половини острова, включаючи Акілл-Саунд та село Бун-ан-Хуррей (Bun an Churraigh), входить у зону Гелтахта категорії «A», де понад 67% населення використовують ірландську мову. Це робить Акіл важливим центром збереження гельської культури, включаючи музику, танці та усні традиції.

Острів надихав багатьох художників та письменників. У XIX-XX століттях Акілл став домом для художньої колонії в Дугорті, де працювали такі художники, як Пол Генрі та Роберт Генрі. Їхні картини, що зафіксували суворі пейзажі острова, стали важливою частиною ірландського мистецтва. Музика також відіграє ключову роль: мелодія «Achill Air» арфістки Ліші Келлі була натхненна краєвидами острова.

Місцеві фестивалі, такі як Achill Island Seafood Festival та традиційні музичні вечори у пабах, приваблюють як місцевих мешканців, так і туристів. Гельський футбол та херлінг, національні види спорту Ірландії, популярні серед молоді острова.

Туристичні пам’ятки

Акіл пропонує безліч визначних пам’яток для туристів, від природних чудес до історичних пам’яток. Основні з них включають:

• Пляж Кім (Keem Beach) : Мальовнича затока, оточена горами, із золотавим піском і кришталево чистою водою. Це ідеальне місце для купання та піших прогулянок.

• Кліфи Кроган (Croaghaun Cliffs) : Найвищі морські скелі в Ірландії, що досягають 668 м. Вони пропонують захоплюючі види на Атлантику, але вимагають обережності при відвідуванні.

• Пустельне село Слівмор (Slievemore Deserted Village) : Занедбане село XIX століття, що складається з кам’яних будинків, які розповідають про життя за часів Великого голоду.

• Замок Карріккілдавнет (Carrickkildavnet Castle) : Фортеця XV століття, пов’язана з Грейс О’Маллі. Розташована в Акіл-Саунд і відкрита для відвідування.

• Гора Слівмор (Slievemore) : Популярне місце для піших прогулянок з панорамними видами на острів та океан.

• Atlantic Drive : Кільцева дорога вздовж узбережжя, що проходить через мальовничі села та пляжі, такі як Ашлім (Ashleam Bay) та Дууга (Dooaga).

• Achill Head : Пішохідний маршрут на мисі, що пропонує види на острови затоки Клю та Атлантику.

Острів також є популярним серед любителів активного відпочинку. Тут можна зайнятися серфінгом, каякінгом, рибалкою та велоспортом. Вересові пустки та гірські стежки приваблюють піших туристів, а води навколо острова – дайверів та рибалок.

Як дістатися та практична інформація

Дістатися Акілла можна по мосту Майкла Давітта з села Малранні (Mulranny) на материку. Найближче велике місто — Вестпорт, розташоване за 40 км, куди ходять автобуси Bus Éireann (маршрут 450) з Каслбара та інших міст графства. Найближчий аеропорт – Ireland West Airport Knock (NOC), що знаходиться в 80 км від острова.

На острові є кілька готелів, гостьових будинків та кемпінгів, таких як Ferndale Luxury Boutique Bed & Breakfast у Кілі. Місцеві паби та ресторани, наприклад, в Акілл-Саунд та Дуазі, пропонують традиційні ірландські страви, включаючи морепродукти та баранину. Туристам рекомендується взяти зручне взуття та одяг, що підходить для мінливої ​​погоди, оскільки дощі на Акіллі часті.

Акіл у контексті графства Мейо

Акілл — лише одна з визначних пам’яток графства Мейо, яке славиться своєю природною красою та культурною спадщиною. Поруч знаходиться затока Клю з його численними острівцями, а також гора Кро Патрік, священне місце паломництва. Неподалік від нього — Вестпорт, серед яких Great Western Greenway — 42-кілометрова велотраса. Національний музей Ірландії в Тарлоу і замок Ашфорд в Конзі також заслуговують на увагу.

Висновок

Острів Акілл – це місце, де природа, історія та культура зливаються в унікальний досвід. Його суворі пейзажі, від піщаних пляжів до високих кліфів, приваблюють любителів природи, а багата історична спадщина, включаючи сліди неоліту та епохи Великого голоду, робить острів важливим культурним центром. Як частина Гелтахта, Акілл зберігає ірландську мову та традиції, пропонуючи відвідувачам автентичний погляд на життя західної Ірландії. Будь то піші прогулянки по горах, відпочинок на пляжі Кім або дослідження покинутого села Слівмор, Акілл залишає незабутнє враження і кличе повернутися знову.