Міст Віллемсбрюг (Willemsbrug ) – одна з найзнаменитіших пам’яток Роттердама, Нідерланди. Цей вантовий міст, перекинутий через річку Ньіве-Маас, поєднує центр міста з північним районом Нордерейланд. Побудований у 1981 році і названий на честь короля Віллема III, міст виділяється своїм яскраво-червоним кольором та елегантною асиметричною конструкцією, яка зробила його символом сучасного Роттердама. Віллемсбрюг не тільки виконує важливу транспортну функцію, а й є архітектурним орієнтиром, що відбиває інноваційний дух міста. Ця стаття розповість про історію мосту, його архітектурні особливості, культурне значення, роль у міській інфраструктурі та практичну інформацію для відвідувачів.
Історичний контекст
Роттердам, друге за величиною місто Нідерландів, відоме своєю сучасною архітектурою, багато в чому обумовленою руйнівними бомбардуваннями 1940 року під час Другої світової війни. Практично весь історичний центр було знищено, що дозволило місту переосмислити свій розвиток через сміливі архітектурні проекти. Мости через Ньіве-Маас, головну водну артерію Роттердама, стали ключовими елементами міської інфраструктури, поєднуючи різні частини міста та забезпечуючи доступ до порту — одного з найбільших у світі.
Перший міст Віллемсбрюг був побудований в 1878 і названий на честь короля Віллем III, що правив Нідерландами з 1849 по 1890 рік. Цей міст, виконаний у стилі чавунної арочної конструкції, був важливою транспортною артерією, але до середини XX століття він перестав справлятися з потоком транспорту, що зростає, особливо після повоєнного відновлення міста. До 1970-х років стало очевидно, що старий міст, спроектований для екіпажів та трамваїв, не відповідає вимогам сучасного автомобільного та велосипедного руху.
1975 року міська влада прийняла рішення про будівництво нового мосту на тому ж місці. Проект доручили Корнелісу ван Траа, інженеру з муніципального департаменту громадських робіт Роттердама. Новий Віллемсбрюг мав стати не лише функціональною спорудою, а й архітектурною заявою, що наголошує на прогресивному характері міста. Будівництво почалося 1978 року і завершилося 1981 року, коли міст був урочисто відкритий королевою Беатрікс. Червоний колір мосту, вибраний виділення його серед сірого індустріального пейзажу порту, швидко зробив його впізнаваним символом Роттердама.
У 1980-х роках Віллемсбрюг став частиною великої програми модернізації міської інфраструктури, яка включала будівництво мосту Еразма (Erasmusbrug ), відкритого в 1996 році. Обидва мости, Віллемсбрюг та Еразмусбрюг, часто порівнюють: якщо Еразмусбрюг, прозваний «Лебедем», символізує витонченість, то Віллемсбрюг з його яскраво-червоним забарвленням та масивною конструкцією уособлює силу та енергію Роттердама.
Архітектурні особливості
Віллемсбрюг – це вантовий міст, довжина якого становить 318 метрів, а ширина – близько 33 метрів. Він підтримується двома асиметричними пілонами, висотою 65 метрів кожен, від яких відходять сталеві троси, що утримують бруківку. Конструкція мосту дозволяє пропускати як автомобільний, так і велосипедний та пішохідний рух, що робить його важливою частиною міської інфраструктури.
Конструкція та дизайн
Віллемсбрюг складається з трьох прольотів: центрального (близько 200 метрів) і двох бічних дизайнів. металеві елементи, що не тільки захищає конструкцію від корозії, викликаної вологим кліматом Роттердама, але й робить міст помітним здалеку, особливо на тлі сірих вод Ньіве-Маас та індустріального ландшафту порту.
Міст не є розвідним, на відміну від свого знаменитого сусіда Еразмусбрюга, але його висота над водою (близько 11 метрів) дозволяє проходити під ним невеликим судам. Це рішення було ухвалено, щоб мінімізувати перерви у русі транспорту, враховуючи, що Ньіве-Маас є жвавою річкою з інтенсивним судноплавством.
